Був зимовий зоряний вечір. Температура надворі трималася на нулі, але в бабусиній хатині було тепло та затишно. Вогню додавало і те, що я саме займалася прибиранням. Тому, перебігаючи з кімнати в кімнату з ганчіркою та пилосмоком, я по черзі знімала з себе то світер, то кофтину. Ніби залишала сліди, щоб не згубитися.
Ідеальним після такого "марафону" було вийти на ганок витрусити килимок чи якусь скатертину та зробити ковток свіжого повітря. "І чому це ти без куртки бігаєш надвір", - бурмотіла бабуся.

… В черговий раз, коли я вийшла на ганок, очі мої побачили якесь диво. Десь там в березі біля ставу горіло світло. Але світло було не звичайне, воно було схоже на великий прожектор, який світить з неба. Прожектор настільки яскравий, що ті предмети, на які він світить, стають білими. Все інше було синім як темне зимове небо.
Білий і темний синій.
Ще, здається, були такі ліхтарики ніби гірлянди, але не різнокольорові, а теж білі…

… О, блін. Я не викупила, що відбувається. І блискавкою заскочила до хати. Але цікавість взяла своє і я знову спочатку висунула обличчя з дверей, а потім і повністю вийшла на ганок. І не дарма, цього разу я побачила більше.
Окрім світла були ще силуети. Дуже багато силуетів тварин. Тварин, у яких з голови стирчало коріння. То були олені, їх було надзвичайно багато (стадо?? у оленів є стадо?), але там було не стадо і навіть не 10 стад. Деякі з них стояли, деякі лежали.
Прекрасні.
Граційні та казкові.
Занадто казкові…

… Я стояла під хатиною в задньому дворику від парку біля комірчини. Було літо. Страшенно болів зуб. В дзеркало я побачила, що зубу хана. І навіть не одному. Страшенний біль і страшенне розчарування (я ж так люблю свої зубки і я за ними доглядала). Спускаюся по спіральних сходах, зустрічаю Хельгу. Не найкращий варіант знайомої, яку можна зустріти у такій прикрій ситуації (мені чомусь так здається). Вона як завжди у своєму стилі, якісь поради і нотації так притаманні їй і такі не доречні у даний момент…

Була ще купа іншого лайна, яке мені снилося.
Але під вечір не все втримаєш в пам'яті.
Можу лише сказати, що:
-по-перше, переприбиралась;
-по-друге, перед сном дивилася на молочні зуби мого брата з дірками як прірви (коли засинала на момент мені теж здалося, що заболів зуб);
-по-третє, перечитала Стівена Кінга;
-по-четверте, відносини з Хельгою мене дійсно турбують;
-по-п'яте, олені - ланцюжок бачу, але тссс, все занадто прекрасно.