Густе сиве волосся, жорстке як дріт - досі не підвласне ножицям в моїх руках. Сузір'я родимок на спині і, мабуть, по всьому тілу, пишні груди. Вона ніколи нічого не соромиться, бо нічому. Її густі брови чорніють на обличчі немов два шнурочки.
Її ім'я означає "мудра" й її мудрість тече десь глибоко в жилах, які чомусь дуже підводять в плані здоров'я. Як і серце. Іноді її характер настільки сильний, що його міцності позаздрив би кожен чоловік на Землі. Вона була дружиною не останньої в селі персони, але як і всі по молодості їздила вночі на поле красти колгоспні буряки. Бо виживати якось треба було.
Скоріше всього, коли вона була молодою - її краса просто не знала меж. Недарма ж дідусь взимку на лижах від залізничної станції через ліс та поле їхав в зовсім невідоме село свататися. Раніше, після смерті дідуся її часто запитували, чи хотіла б вона вийти заміж вдруге. "Хотіла б. Але лише знову за Миколу", - відповідала.
Зараз її не покидає оптимізм, але вона вже занадто багато думає про НЕЇ. Каже, що серце болить так, наче в нього хтось застромив голку. І ноги всі в страшенних жилах - болять.
Я знаю - мою бабусю треба берегти як зіницю ока. Або хоча б намагатися частіше дзвонити і приїжджати в гості…