Годинник доцокав вже майже до дванадцятої ночі. Я і мій молодший лежим в ліжку і базікаєм перед сном (попросив полежати з ним).
Малий обвів поглядом моє обличчя:
-Тань, а навіщо ти брови щипаєш?
-Ну як, шоб були гарніші, акуратніші.
-Я бачу в тебе вже повідростали вищипані. О, а давай я тобі їх повищипую! - очі його аж запалали від такої ідеї, а сам він почав єхидно хіхікать.
-Ні-ні, забудь про це, - відшарахуюсь я, тим часом уявляючи як це буде, м'яко кажучи, неприємно. - Шо за сміх? - питаю.
-Ну просто якби я щипав тобі брови, у тебе їх не залишилося б взагалі.

Завіса.