Раніше у нашому селі стада великого не було, пастуха не наймали. Збиралися діти з усього кутка, кожен із своєю коровою і гнали на пашу разом, гуляючи. Води з собою не брали ніколи - завжди прямо з землі били джерельця. Буває йдеш, бачиш стрічкою блищить малесенький струмочок - знаходили де він починається, розгрібали там землю, чекали поки осяде мул і навкарачки пили прямо звідти.
А яка забава у нас була! Буває заженемо корів у полин пастися, й ну в жмурки грати! Одного обов'язково ставили, щоб держав корів, а самі бігли ховатися.

Увечері приженемо корів додому, мати подоїть, а потім зве до себе:
-Що знову в полин бігали в жмурки гратися? Молоко гірке тепер будете пити!